Проблема смартфонів у шкільних класах не є унікальною для України: в Штатах кількість юних власників мобільних телефонів в десятки (а то й сотні) разів більша — і далеко не в усіх школах та коледжах діє повна заборона на використання мобільників чи «глушилки» для WiFi та 3G, CDMA чи LTE. І коли викладач входить до класу, існує великий ризик того, що його лекцію слухають «одним вухом», двома очима позираючи в мобільник на черговий модний кліп на YouTube чи на повідомлення у Snapchat.
З одного боку, смартфон — це ключ до безлічі розваг та невичерпне джерело прокрастинації. З іншого — суперкомп’ютер у кишені, який має надзвичайний потенціал саме з освітньої точки зору. Є ще й інший нюанс: учні, які і так не докладають особливо зусиль до навчання, за допомогою додатків, які автоматизують розв’язання прикладів зі математики чи задач із фізики, просто відпрацьовують оцінки, але не здобувають реальні знання (не кажучи вже про те, що вони так запам’ятовують все менше і менше).
Відповідно до тверджень директора коледжу у Ферн Крік, близько 75% студентів Ферн Крік належать до числа груп, які мають середній показник успішності нижчий за потрібний вже не перший рік навчання. Частково ці групи перетинаються із студентами, котрі вчаться безкоштовно або за підтримки держави, афро-американцями, що вивчають англійську чи учнями спеціалізованих класів. Розрив в успішності та показниках ефективності навчання можна було би здолати за допомогою смартфонів — але треба знайти оптимальний шлях для цього.
Телефон може бути визначальним фактором створення рівних умов доступу до навчальних програм, наукових матеріалів та корпусу текстів чи масиву даних. Але використання телефонів для навчання вимагає, щоб студенти синтезувати інформацію і залишалися при цьому зосередженими на уроці або дискусії. Для студентів з низьким рівнем грамотності і частим відволіканням на потенційні чати в соціальних медіа та розважальні додатки цільове використання смартфона в класі в якості освітньої складової може бути особливо складним. І такий поворот подій цілковито знищує всі позитивні сторони від дозволу на використання телефонів у школі. За словами педагогів, які наводять у The Atlantic, дозвіл на смартфони для дітей у класі схожий на рівноцінний доступ тінейджерів до цукерок та цигарок: не всі підлітки достатньо освічені та вправні, щоби співставити дії, власний вибір та наслідки такого вибору.
При цьому викладачі у коледжі Ферн Крік зауважують, що серед їхніх учнів є ті, хто спільно редагує тексти через мобільні хмарні сервіси, є досвід спілкування із викладачами, які дозволяють своїм студентам та школярам використовувати соціальні мережі для створення навчальних груп і спільної роботи над завданнями, для запису презентацій та відео для наукових експериментів в рамках домашніх завдань. Чимало шкіл в різних округах та штатах США робять спроби інтегрувати смартфони у освітній процес, закриваючи таким чином так званий «цифровий розрив» (адже не у всіх дітей є вдома комп’ютер із виходом в інтернет, на відміну від смартфону, який є дешевшим, доступнішим та дуже часто не менш потужним, ніж ноутбук чи настільний ПК). Можливо, слід використовувати смартфони для підвищення якості навчання усіх студентів? Або ж слід цілком уникати використання телефонів в класі через відволікання і через те, що більшість підлітків не сприймають мобільник як щось інше, окрім безкінечного джерела розваг?
Результати недавнього дослідження про доступ тінейджерів та студентів до смартфонів та вплив мобільників на рівень успішності від Луї-Філіпа Белана і Річарда Мерфі для Лондонської школи економіки свідчать, що цілковита заборона використання смартфонів у школі не призводить до зростання загального рівня успішності учнів. Максимально поліпшується ситуація із успішністю лише для учнів / студентів, котрі мають низький бал з усіх предметів — а от для тих, у кого висока успішність навчання, заборона на мобільники ніяк не впливає на рівень успішності. Педагоги-практики говорять, що результати цього дослідження не брали до уваги успішність на прикладі студентських практичних занять — інакше висновки були би іншими. Тим часом дослідники в університеті Kent State University, наприклад, виявили, що серед студентів, які постійно користуються мобільниками, рівень успішності у навчанні є нижчим, аніж у тих, хто обмежений у доступу до смартфону упродовж навчального дня. Єдності у поглядах немає і серед чиновників у системі державної освіти США: минулого року державні школи Нью-Йорка зняли свою заборону на використання мобільників на території освітніх закладів; у той час, як інші міста та штати поки не поспішають впроваджувати подібне ліберальне ставлення до мобільних гаджетів.
Простої відповіді немає — втім, вже зрозуміло, що в сучасних умовах викладачам доведеться адаптувати навчання в класі до реалій, коли мобільні технології стануть частиною освітнього процесу. Зрештою, слід відділяти Snapchat та Periscope від хмарних текстових редакторів чи сервісів для створення презентацій — тоді, можливо, дискусія про мобільники у школах втратить свій сенс.
Comments